Проводжаючи дітей в літні мандри на кулінарну галявину згадалося мені моє далеке дитинство.
...Мені 7 років. Я закінчила перший клас і на перших в житті літніх канікулах читаю "Пригоди Буратіно". Я захоплена книгою, і мені здається, що Буратіно - найкращий і найдотепніший хлопець у світі, хоч і дерев`яний.
"...Тато Карло посадовив його на коліно, витяг із кишені цибулину, очистив.
- На, їж!..
Буратіно уп`явся голодними зубами в цибулину і з`їв її, хрумтячи й плямкаючи..."
...Я біжу на кухню і випрошую в мами велику жовту цибулину. Вструмляю в неї свої гострі молочні зуби і зі сльозами доїдаю її до кінця. Гірко і пекучо, але то нічого, адже так харчується сам Буратіно, на той час головний герой мого роману...
А у вас, шановні читачі, були гастрономічні пригоди, пов`язані із прочитаною книгою?
Немає коментарів:
Дописати коментар