Віртуальний читацький щоденник. Книги для дітей

      Бернет Ф. Маленька принцеса / Ф. Бернет ; пер. з англ. В. Левицької; ілюстр. Ю. Радіч-Демидьонок. - К. : Країна мрій, 2013. - 320 с.: іл.



      Цю чудову розповідь про дівчинку Сару Кру, маленьку принцесу з міста Бомбей (Індія), яка несподівано опиняється в холодному, туманному Лондоні, я прочитала давно. І так, як я працюю у бібліотеці, то постійно рекомендую її для прочитання дівчаткам такого ж віку, як і Сара. Мама дівчинки помирає одразу ж після її народження, тому вихованням займається батько. 

     Вона полюбляє гратися ляльками та її улюбленицею є лялька Еммілі, яку вона вважає живою. Гардероб Сари та Еммілі просто розкішний. Дівчинка росте дуже щасливою дитиною, аж поки не сталося так, що на свій 11-ий день народження вона втрачає батька. Їй доводиться покинути навчання в пансіоні та стати служницею.
    Разом зі страшною звісткою про загибель батька приходять до дівчинки і нові нещастя: злидні, образи, знущання оточуючих, але вона намагається поводитись як справжня принцеса.
   Сара — незвичайна дівчинка, в неї бурхлива фантазія, та найголовніше те, що вона прагне до всіх бути доброю і великодушною. Мужність і шляхетність юної героїні допомогли їй зберегти людську гідність, адже тільки справжня принцеса гідна такої поведінки.
    Ця історія буде цікава всім маленьким принцесам.

                                                                                              Олеся Костів



Ягелло, Йоанна. Кава з кардамоном : роман / Йоанна Ягелло ; пер. з пол. Божени Антоняк. – Львів : Урбіно, 2013. – 240 с.


Ця книга польської письменниці Йоанни  Ягелло дуже сподобалась моїй 14-літній доньці. Коли я спитала, що ж саме так зацікавило її, відповідь заінтригувала: «Загадковість». І справді – читаючи «Каву з кардамоном», мене не полишало відчуття інтриги  - від першої сторінки й до останньої. Головна героїня  -  15-річна гімназистка Лінка живе своїм непростим, сповненим проблем та маленьких радощів,  життям. Її  дівоча душа прагне любові, дружби, розуміння. Вона відкрита до світу, який не завжди буває добрим до неї самої. Випадково знайшовши давню фотографію своєї мами, вона відчуває її зв’язок з дивними уривками фраз, недомовками, таємничими подіями та розмовами у її родині… Та Лінка не була би Лінкою, якби, як справжній юний детектив, крок за кроком не розплутала цього клубка загадок. У цьому їй віддано допомагає Адріан, який з часом стає не просто другом.  Непрості стосунки з мамою, зворушлива турбота Лінки про свого молодшого братика, перше кохання – все це письменниця описує з глибокою реалістичністю. Та все ж ця книга дихає оптимізмом і вірою в краще, а ще – зачаровує ароматом кави з кардамоном…
    Цей роман буде цікавим не тільки підліткам, а й їхнім батькам, адже, цитуючи Й. Ягелло: «…в книзі є чимало моментів, які примушують багато над чим замислитися, особливо дорослих». Продовження історії  читайте у наступній книзі, яка називається «Шоколад з чилі».
                                                                                           Оксана Макарик


Пекарська, М.-К. Клас пані Чайки / Малгожата-Кароліна Пекарська; пер. з пол. Б. Ю. Антоняк. – Х. : Школа, 2012. - 336 с.



   Пропоную до Вашої уваги роман відомої польської письменниці та журналістки Малгожати-Кароліни Пекарської «Клас пані Чайки».
   Саме так! Щонайсправжнісінький «роман». А який роман без «великого» кохання та інтриг? Отже… Наші герої школярі-підлітки, які зустрічаються в першому класі гімназії. І дуже сильно помиляється той дорослий, який вважає, що гімназійне життя безтурботне.
   Саме у підлітковому віці діти найгостріше переживають щоденні радощі та проблеми з якими зустрічаються. Так і наші герої знайомляться з новим колективом, новими друзями. Знаходять своє перше кохання, намагаються різними методами привернути до себе увагу. Вчаться не зневажати почуття, які їм не милі.
   Авторка на прикладі одного класу, одного колективу показує життя усіх підлітків. Тут  є і свої лідери, і зубрилки, і свої красуні.
«…Дівчина розглядала себе в дзеркалі. Однокласниці точно позеленіють від заздрощів! – подумала вона.- Ну і Ксишек із III-Б, можливо, нарешті зверне на мене увагу. А чому б мені й не піти в цьому до школи? Чого б і ні?»
   Поки читаєш цей твір, живеш разом з персонажами, співпереживаєш, за когось хвилюєшся. Намагаєшся придумати пораду або виправдання їхнім учинкам.

    Отож, запрошую до цікавого та веселого читання!
                                                                                                  Іванна Кекляк

39 ключів: в 11 кн. / гол. ред. Н. В. Бірічева. – Х.: Ранок, 2013. 


«39 ключів» — міжавторський цикл пригодницьких романів, основоположником якого є Рік Ріордан. Головні герої книг — 11-річний Ден і 14-річна Емі. Незадовго до своєї смерті їхня бабуся Ґрейс Кехіл змінює свій заповіт. Тепер її численні спадкоємці опинилися перед вибором — або отримати 1 мільйон доларів, або ж взяти участь у змаганні, подавшись на пошуки загадкових 39 ключів, що дають владу над усім світом. Заради пригод, а також на честь своєї любої бабусі, наші герої відмовилися від грошей та кинули виклик долі, вирішивши змагатися.
Вирушивши на пошуки ключів, ви, разом з головними героями, побуваєте на батьківщині Моцарта у Зальцбурзі, у штаб-квартирі Уолта Діснея, у Венеції, Китаї … Під час подорожей на Емі та Дена чекають випробування на мужність, кмітливість і дружбу. Та чи зможуть наші герої знайти і розгадати всі 39 ключів та розкрити таємницю, якій вже п’ятсот років?
«Ще ніколи раніше змагання не було таким багатообіцяючим, чи таким небезпечним».
Отже, пошуки розпочалися… Слідкуйте за небезпечним полюванням, трофей у якому - влада над світом!
                                                                                             Ірина Носенко


Гутовська-Адамчик М. Дівчата з 13-ї вулиці / Малгожата Гутовська-Адамчик; пер. з пол. Божени Антоняк. – Львів : Урбіно, 2014. – 240 с.



«Дівчата з 13-ї вулиці» – сучасна підліткова актуальна книжка, написана популярною польською авторкою Малгожатою Гутовською-Адамчик. Головні герої книги – три дівчини з різними типами характеру – завжди різка й похмура Агата, легковажна Клаудія та слухняна відмінниця Зося, які мають купу цілком реалістичних проблем.
Агата страждає після втрати батька і ніяк не може змиритися з новою родиною матері. Дівчина відгороджується від світу, закривається в собі, шукає себе в різних субкультурах та втрачає інтерес до життя. Клавдія – донька виснаженої постійними змінами на роботах матері-одиначки, полишена сама на себе. Доволі швидко вона знайомиться з «побічними ефектами» браку грошей, надмірної легковажності та неконтрольованої свободи. Зося ж не викликає особливої любові ні в кого з однолітків, її сприймають як підлизу й «заучку». Дівчинці бракує внутрішньої сили, щоб вибрати між театральним гуртком і кар’єрою медика та навчитися відстоювати власну позицію не тільки в школі, але й удома.
Однокласниці з надто різними характерами та інтересами, які не можуть терпіти одна одну, змушені разом відбувати покарання – читати для своєї однолітки Магди, яка лежить у комі. За логікою жанру, ця терапія допоможе не тільки хворій, але й кожній із героїнь подолати свої внутрішні і зовнішні страхи і  подарує їм дружбу.
Можливо після прочитання цієї книги дехто впізнає себе у тій чи іншій героїні.
                                                                                                       Христина Цястун



Бонд М. Ведмежа на ім’я Падінгтон / ілюстр. Пеггі Фортнум. - Х. : Вид-во «Ранок», 2014.- 132 с.
  Ця історія почалась у Лондоні на Падінгтонському вокзалі.
  « - Ведмідь? На Падінгтонському вокзалі? – місіс Браун здивовано глянула на чоловіка. – Дурниці, Генрі. Цього просто не може бути.
Містер Браун поправив окуляри.
-  Слово честі – ведмідь, - не здавався він. – Я ж бачу. Ось там, за поштовими тюками. На ньому ще страшенно кумедний капелюх».
  Приїхавши до Лондона із Дрімучого Перу, ведмедик прагне знайти в британській столиці новий дім і стати англійським джентльменом. Цьому сміливому і заповзятливому мандрівникові вирішує допомогти родина Браунів. Як і будь-який вихований ведмедик, Падінгтон намагався бути корисним в будинку Браунів. Але чомусь всі його затії перетворювалися у пустощі, проте оточуючі з радістю прощають йому всі його витівки. Такий цей ведмедик Падінгтон, де він, там ніколи не буває скучно.
      Історії англійського письменника Майкла Бонда про ведмежа на ім’я Падінгтон давно вже полюбили у всьому світі, ніхто не може залишитись байдужим до  цього доброзичливого, допитливого пустуна-ведмедика, який ніколи не сидить склавши лапки, він завжди готовий допомогти.
Думаю, що і Ви, любі читачі, отримаєте море задоволення від прочитання книги про маленького ведмедика Падінгтона.

Надія Кметь



Пасічник, Н. Терезка з Медової Печери / худож. І. Ключковська. - Львів : Видавництво Старого Лева, 2014. - 62 с.

Мене, як власницю метиса такси Асі (на фото),

 дуже захопила книга письменниці Наталії Пасічник «Терезка з Медової Печери». Книга надзвичайно тепла та цікава, а доповнюють її чудові ілюстрації Іветти Ключковської. Ця повість удостоєна першої премії всеукраїнського конкурсу «Коронація слова» 2011 року.
Терезка – собака-такса, мешкає разом з господинею-письменницею. І не подумайте, що головна героїня повісті живе у Медовій Печері. Кожен львівянин скаже – це назва вулиці у нашому славному Львові!
Терезка - собачка особлива: «Терезку на вулиці недолюблюють. Може, тому, що вона – такса, а може, тому, що грамотна: книжки читає. Оце вляжеться на ганку з якоюсь і носом сторінки гортає. Навколишні пси проходять повз, скоса позирають. І тільки найближчий сусід Бровко вітається…».

P.S. Прочитавши книгу, я вирішила поповнити свою домашню бібліотеку! Може і наша Ася читає книги, допоки нас немає вдома ? :)

                                                                                           Катерина Сухоребська


Бачинський, А. Детективи в Артеку, або Команда скарбошукачів. – Львів: Видавництво Старого Лева, 2014. – 192 с.


Ті, хто хоч раз побував у дитячому таборі, читатимуть книгу Андрія Бачинського з ностальгічною посмішкою на обличчі. Бо ж за ранковими зарядками, вечірніми дискотеками і обмазуванням зубною пастою ховається багато хороших спогадів та вражень. Для інших ця історія може здатися веселою пригодою.
На сторінках книги перед читачем постає вереснева зміна дитячого табору «Артек». Оленка, Сашко, Антон та Сергій – головні персонажі, кожен із яких «виборов» путівку туди. Усі вони різні, з різних куточків країни, з різними інтересами. Але об’єднує їх  жага до пригод.
І ось, після випадкового нічного знайомства, ці діти стають компаньйонами у захопливій справі – пошуку втрачених діамантів Міледі, а згодом й розкритті інших таємниць. Все би було добре, якби на території табору не переховувались злочинці. Але коли поруч є друзі, з будь-якої халепи можна знайти порятунок.
Герої, яким близько 13-14 років, дуже кмітливі, вони знаходять вихід із, здавалось би, безвихідних ситуацій.
За усіма захопливими пригодами можна знайти і багато повчального. Наприклад, ніколи не здаватися, навіть якщо ваш скарб – старий скафандр. Завжди підтримувати друзів; не втрачати голову, коли потрапиш у небезпеку, а думати, як викрутитися із ситуації, бо завжди є вихід.
Привертають увагу також краєвиди Криму, та історії, які розповідають дітям працівники табору. Включення таких уривків є досить пізнавальним не лише для дітей, але й дорослих мандрівників.
З огляду на те, що Крим тимчасово окупований Росією, автор свідомо не міняв місце пригод своїх героїв (повість була написана рік тому), адже ніхто не сумнівається, що Крим – це Україна, а його повернення – справа часу…                                                                             
                                                                                          Людмила Пуляєва




Дал  Р . Чарлі і шоколадна фабрика. - К. : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2013. - 240 с. 


Книжка “Чарлі та шоколадна фабрика“ Роальда Дала вчить дітей бути чемними. Всі діти, крім Чарлі, не слухаються Віллі Вонку і потрапляють в небезпеку. Особливо смішно було, коли Верука Солт вередливо вимагала собі одну з фабричних білок, які перевіряли якість горіхів і попалася білочкам до лап. Вони схопили її і стукали по голові, а коли почули глухий звук, потягнули дівчину в сміттєпровід, куди кидали всі пусті горіхи.
Коли я жив влітку в Підкамені, то ми обговорили книжку з Настею Чушак, бо вона її теж читала, але давніше. Ми обоє вважаємо, що читати книжку краще, ніж дивитися фільм, бо в фільмі багато всього скорочують або показують не таким, як ми собі уявили самі.
Ще мені дуже сподобалися всі цукерки, які описані в книжці. Шкода, що в нашому світі таких ще нема. Я теж хотів би потрапити в таку гарну пригоду, як Чарлі. Я навіть знайшов один золотий квиток в якійсь шоколадці. Але кому маю його показати, щоб по мене теж приїхав чарівний ліфт?

                                           читач бібліотеки Дам’ян Герич, 2-В клас СШ № 62

Ульріх Хуб. Біля ковчега о восьмій. – К.: Майстер-клас, 2013. – 64 с.



Десь у світах є край, де - скільки сягає око - самі лише сніг та крига, крига та сніг... Утім, якщо пильно придивитися, серед криги та снігу можна побачити трьох друзів-пінгвінів, котрі люблять погомоніти про життя, про Бога, про справді важливі речі, не забуваючи, що поміж тим можна бавитися, сваритися, битися, але врешті – миритися і пробачати усілякі витівки одне одного. Перед нами - і кумедні забіяки, і затяті філософи, і щирі та віддані друзі, котрі завдяки гострому розуму та спритності викрутяться із будь-якої халепи. Спочатку кожен день їхнього життя минав одноманітно і все немов відбувалось за звичним сценарієм. Але вони навіть не здогадувались про те, що їм судилось бути обраними потрапити у неочікувану пригоду. Пінгвіни отримали квитки на Ноїв ковчег, але квитків було лише два, а пінгвінів троє, і незважаючи на те, що малий пінгвін посварився із двома іншими, друзі не могли його покинути.
Гадаю, що далі оповідати не варто, адже про те, як викрутились наші герої, ви зможете дізнатись самі. Про Ноя думаю, що знаєте, і про ковчег, який він змайстрував із Божою допомогою, батьки  вам вже розповідали. І про Всесвітній потоп читали. А от про пінгвінів ви точно не чули! Хочете дізнатися, що трапилось далі з кумедними героями? Тож не роздумуйте довго і не вигадуйте, а гайда дочитувати до кінця!
                                                                                    Марічка Романюк

Таунсенд Сью. Таємний щоденник Адріана Моула. – Львів : Видавництво      Старого Лева, 2014. – 250 с. 


Читати чужі щоденники без дозволу дуже неетично, але цей щоденник особливий, адже його герой не соромиться свого життя та проблем, які котяться на нього немов снігова лавина, а вирішує їх як справжній дорослий. Батьки вирішили розлучитись, кохана Пандора зустрічається з іншим, проблеми в школі і навіть кишеньковх грошей немає.
         Отож, тринадцятилітній Адріан Моул  – головний герой книги Сью Таунсенд “Таємний щоденник Адріана Моула”. Ви маєте можливість зазирнути у світ юного хлопця. Познайомившись із ним Ви однозначно зміните своє уявлення про підлітків.
Я б радив почитати цю книгу дівчатам, котрі дуже часто навіть не здогадуються, що у хлопців є багато комплексів і таємниць, незважаючи на те, що вони – сильна половина людства.
                                                                                             Михайло Скобилка


Гридін С. Не такий. - Львів: Видавництво Старого Лева, 2013. - 175 с.



Герой книги товстун Денис. Книга розпочинається його десятим днем народження. Батьки дарують Денису (на прізвисько Потап) гантелі замість омріяного мобільного телефону. Цей натяк на те, що він затовстий, руйнує йому весь день. Надмірна вага руйнує йому і роки шкільного життя: з нього насміхаються однокласники та вчителі, і навіть найкращому другу Самосі набридає його захищати.
Все різко змінюється після того, як з родини йде батько – цей шок ніби пробуджує Дениса. Він дивиться зовсім по-іншому і на себе, і на оточуючих. Саме тоді він і починає розуміти, хто його справжні друзі, інтенсивно починає займатись спортом, сідає на дієту, старанно вчиться, вперше закохується і зрештою стає лідером у класі.
Денис знаходить в собі силу піднятися над своїми образами, зусиллям волі змушує себе стати «таким», який порятує не лише себе, а й простягне руку допомоги слабшому.
Події книжки розгортаються динамічно, тому книга читається швидко і легко. Порушені теми є знайомими кожному читачеві-підліткові та й зрештою дорослим також.
    Приємного Вам читання!
                                                                                                             Тетяна Дзямба

    





Шмітт, Еріх-Емманюель. Дитя Ноя : повість / Е. Шмітт ; пер. з фр. З. Борисюк. - Л. : Кальварія, 2009. - 128 с.

«Кожної неділі у внутрішньому дворику Жовтої Вілли, я мав ступити десять кроків, аби мене помітили, десять кроків, щоб отримати родину, десять кроків, щоб не бути більше сиротою…»
Жозеф

Хочу вам запропонувати до читання, ще одну книгу сучасного французького письменника Еммануеля Шмітта «Дитя Ноя»
Цей твір про маленького єврейського хлопчика Жозефа, який через лихоліття війни, змушений був розлучитись з батьками. Книга написана про війну і  геноцид євреїв, очима 8-літньої дитини, яка досить зріло розмірковує над такими речами, як релігія, і його відношення до неї, війну і смерть.
Але, основним образом цього твору являється отець Понас, католицький священник. Він  як той Ной, ризикуючи своїм життям, рятує єврейських дітей. Інколи він досить наївний, але точно усвідомлює свою місію на землі – це порятунок єврейського народу, будь-якою ціною. А бачить він народ, в кожному єврейському хлопчикові.
Цю книгу, дуже легко читати, її мова легка і зрозуміла, але незважаючи на це, вона залишає глибокий слід у свідомості читача.
Змушує не просто отримати задоволення від прочитання,
 а задуматись про реальність та швидкоплинність життя.
                                                                                                         Ольга Яжинська



Торрі М. Випадок з відром для сміття, яке зітхало. - Харків: Фактор, 2012. - 96 с.


Якщо у вас у відрі для сміття живе монстр, або привид ховається в шафі і ви не знаєте, що робити, обов’язково покличте на допомогу Дойла і Фоссі. Ви отримали любовного листа від таємного залицяльника та згораєте від цікавості, бажаючи з’ясувати, хто він? Вам знову допоможуть Дойл і Фоссі!!!
Ви ще досі не знаєте хто це? Я вже встигла познайомитись з ними на сторінках книги «Випадок з відром для сміття, яке зітхало». Дрейк Дойл і Нелл Фоссі пятикласники. В них своя лабораторія, де вони проводять наукові досліди та експерименти, які допомагають їм у розслідуванні загадкових справ. Батьки їх розуміють та допомагають у всіх їх починаннях.
В першій книзі Дойлу і Фоссі доведеться зіткнутись з чотирма загадковими випадками:
- справа про відро, яке зітхало;
- справа  по рятуванню леопардових жаб;
- надзвичайна подія з вантажівкою;
- загадка з любовним листом.
Якщо ж ви полюбляєте проводити різні експерименти, на сторінках книги знайдете корисні поради:
- як зробити лабораторію в домашніх умовах;
- метод написати таємного листа;
- експерименти з повітрям;
- експерименти з чорнилами та багато іншого.
Гарного вам знайомства з детективами на сторінках першої та наступних книг нової серії від Мішель Торрі «Дойл і Фоссі, наукові детективи».
                                                        
                                                                                                               Тетяна Дзямба



Владимирська Г. Хлопчик, якого подарували цуцику / Г. Владимирська, П. Владимирський. – К.: Грані-Т, 2011. – 80 с., ілюстр. – (Книготерапія)


Непросте життя у головного героя книги – Олексія Кайдашенка. У Олексія є люблячі батьки, є друзі. Він дуже добре вчиться в школі. Але чому ж в нього такі сумні очка? Навіть подарований мамою мобільний телефон та запропонована поїздка на закордонний лижний курорт не тішать. Самотньо почувається Олексій: батьки зайняті роботою, друзі та класний керівник забули привітати його з днем народження, а він так чекав добрих слів та подарунків…
А головне – в нього була така чарівна мрія. Мріяв Олексій про теплого і відданого друга. Йому здавалось, що немає нічого кращого на світі, ніж мати собаку. Якщо вас цікавить, чи справдилась ця мрія, як далі склалися його відносини з батьками та друзями, чи знайшлись в житті третьокласника чуйні люди, яким Олексій був би не байдужий, - то раджу прочитати цю книгу.
                                                                                        
                                                                           Ірина Свєтач


Мензатюк, Зірка. Зварю тобі борщику : для мол. шк. в. / мал. О. Магеровської. - Львів : Видавництво Старого Лева, 2013. - 59 с. : ілюстр.



  Мабуть, ви ще не знаєте, що казки бувають не лише веселі та цікаві, а ще й дуже смачні. І коли такі казки читаєш, то аж слинка котиться. Одразу хочеться разом з Олесею та маленьким Івасем, героями цих казок, скуштувати запашного борщу, смачнючих вареників, солодких млинців та інших українських страв, які живуть не лише на нашому столі, а й у казці. Ще й іноді рятують життя! Ось послухайте:
«Сіли Олеся з Івасем обідати. А відьма з лісу побачила, що тата з мамою нема вдома, зайшла в хату та й каже:
- Я цього хлопчика з’їм!
- Тітонько відьмо, не їжте його! Він мій братик, я його люблю. Я за ним буду плакати! – стала просити її Олеся.
Івась і собі проситься:
-         - Не їжте мене, я ж хороший!
-         - Еге, хороший, біленький, як гусачок. Такі мені до смаку. Ходи-но сюди, Івасю!
-        - Тітонько відьмо, - спиняє її Олеся. – Не чіпайте його, бо що я татові й мамі скажу? Вони мене сваритимуть, що братика не вберегла! Краще поїжте-ось вареничків!
-         - Не хочу вареничків, хочу Івася!
-         - Та ви навіть не знаєте, із чим вони! Нізащо не вгадаєте!
-         - А з чим? – стало цікаво відьмі. – Певно, з сиром.
-         - Ні!
-         - З картоплею!
-         - Ні!
-         - То з печінкою!
-         - Не вгадали! От покуштуйте!
        Покуштувала відьма, а вареники – з вишнями, у сметані! Смакота!
        Відьма їх виїла, облизалася та й каже:
-         - Аж черево тріщить! Не їстиму Івася, бо лусну, - і подалася геть».


                                                                                                          Лілія Русакова


Шмітт, Ерік-Емманюель. Оскар і рожева пані: повість / пер. з фр. Олени Борисюк. – Л.: Кальварія, 2006. – 96 с.

«Для життя є одне-єдине рішення – жити»
Оскар
Оскар і рожева пані - оповідання сучасного французького письменника та драматурга Еріка-Емануеля Шмітта посідає високе місце у особистому рейтингу прочитаних книг.  
Це історія про хворобу і про смерть, про Любов і про Бога, про силу, віру і уяву.  
Книга написана у формі листів десятирічного хлопчика Оскара, невиліковно хворого на рак, який жив у лікарні через лейкоз. Він розумів, що надії на одужання вже немає, а згодом дізнався, що скоро помре. Це, звісно, змінює світогляд хлопця та його почуття. Рожева Пані – одна з тих, хто добровільно ходить у лікарню, щоб допомагати дітям, фактично дарує Оскарові нове життя. Вона переконує хлопця зіграти в таку гру, коли один прожитий день дорівнює десятьом рокам: так він встигне прожити аж 120 років. Окрім цього, Рожева Пані радить Оскарові писати листи Богові, який хлопцю здається чимось подібним до Діда Мороза. Хоча Оскару важко повірити в Бога, він проте йде на цей експеримент і таким чином проживає все своє життя. У 12-и листах до Бога він розповідає про свою юність, перше кохання, подружнє життя, кризу середнього віку, старість і підготування до смерті. 
Відчайдушна мужність Оскара вражає, а його власні слова розчулюють, проте не викликають бажання жаліти хлопця, натомість - тішитись, що таке маленьке серце і розум мають стільки віри, сили, любові і розуміння. Він помирає щасливий, адже відчув, що таке - Бог. («…Вперше. Я споглядав світло, кольори, дерева, пташок, тварин. Я відчував, як повітря проходить крізь мої ніздрі і дає змогу дихати. Я відчував себе живим. Я тремтів від чистої радості. Щастя буття. Я був зачудований. Дякую, Господи, що ти зробив це для мене, що ти взяв мене за руку і повів у серце таїни, щоб її споглядати. Дякую».)
Це оповідання не є сповіддю з жалем за втраченим чи пережитим. Це саме життя – таке, як воно є. За допомогою уяви, Оскар зміг змінити своє ставлення до Бога, батьків і самого себе. Він додав «життя у саме життя», він творив його і проживав. І прожив!
Книга не залишила неприємного осаду в моїй душі і клубка в горлі, тому що вона життєствердна і допомагає задуматись над тим, як ми проживаємо кожен свій день і про сили, які є всередині нас, аби ми змінювались і змінювали.
На черзі перегляд вистави і фільму з однойменною назвою.
                                                                                                       
                                                                                                       Людмила Бєлова


Дяченко, Марина, Дяченко, Сергій.   Ритуал : [чарів. роман для юнацтва] / М. Дяченко, С. Дяченко ; пер. з рос. Л. Люлика ; худож. В. Єрко. - К. : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2006. - 270 с. : ілюстр.

Як бути, якщо й дракон – не дракон, і принцеса – не красуня, а чарівний та прекрасний принц насправді не такий уже й сміливий та благородний? Таких нестандартних героїв Ви знайдете в романі "Ритуал" відомого подружжя письменників-фантастів Марини та Сергія Дяченків.
Юта молода принцеса, з нелегким характером, абсолютно не вродлива, яка комплексує на фоні своїх красунь-сестер. Арм-Анн, або ж Арман, як він сам себе називає, – останній нащадок древніх драконів, які харчуються молодими принцесами, котрий не здатний вбити людину. Обидва ці персонажі не вписуються в звиклі рамки нашого світосприйняття, не виконують ритуали, призначені їм попередніми поколіннями.
А починається історія з того, що викрадена принцеса, яку страшний дракон ув’язнює в своєму замку, намагається будь-якими силами звідти втекти. Після невдалих спроб втечі викрадач дозволяє їй вільно гуляти по замку. І тут починаються справжні пригоди - лише один політ на драконі чого вартий! Поступово, спілкуючись із драконом, у Юти з’являються до нього ніжні почуття.
Але що може бути спільного у принцеси й чудовиська? На перший погляд – нічогоТому дракон влаштовує фальшивий поєдинок, і якому він програє самозакоханому принцу та відпускає Юту. Щаслива принцеса готується до весілля зі своїм визволителем... Але чи буде вона щаслива?
Книга читається легко, практично на одному подиху, захопливий та цікавий сюжет не відпускає ні на хвилину. Рекомендую для читання як підліткам, так і дорослим.

P. S. Видавництво «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» одержало спеціальну відзнаку дитячого журі за цю книгу на ХІІІ Форумі видавців у Львові.

                                                                                    Ольга Казановська

Самі Маліла, Туве Янсон. Рецепти Мумі-мами / пер. Н. Іваничук; іл. Т. Янсон. - Львів: Видавництво Старого Лева, 2014. - 136 с.


Цьогоріч, 9 серпня, від Дня народження авторки знаменитих Мумі-тролів – Туве Янссон виповнюється рівно 100 років. Тішимося тим, що в нашій бібліотеці є ціла серія її творів про Мумі-тролів. І ще тим, що зі шведської багатою мелодійною українською мовою їх переклала львів’янка Наталя Іваничук, а видало улюблене малятами та відзначене міжнародними нагородами Видавництво Старого Лева.
До Дня народження Туве Янссон зовсім нещодавно ВСЛ подарувало всім нам новий сюрприз ― «Рецепти Мумі-мами», які вже теж маємо в бібліотеці.
Збірка детальних інструкцій для приготування найрізноманітніших, найсмачніших та, звичайно, найкорисніших страв написана не зовсім  для матусь, ― багато страв Ти зможеш приготувати сам або з татком. Хоч у деяких випадках, звісно, доведеться попросити допомоги у мами чи бабусі. Чекаючи, поки випікаються пахучі млинці або закипає картопля, ви зможете читати цитати з оповідок про улюблених Мумі-тролей, якими рясніє книжка. 
P.S. А ось Вам молода картопля за рецептом Мумі-мами. Ням-ням!

Смачненького читання!
                                                                                          Ірина Пігура

ДіКаміло, Кейт. Як слониха впала з неба / пер. з англ. В. Панчека; іл. І. Олейникова. - К. : Махаон-Україна, 2010. - 144 с.: іл.


Книги відомої американської письменниці Кейт ДіКамілло вже визнані дитячою класикою. Серед відомих для українського читача історій про веселого песика Вінн – Діксі, кролика Едварда, хороброго мишенятка Десперо історія про хлопчика – сироту Пітера з казкової повісті «Як слониха впала з неба» займає особливе місце і є найбільш зворушливою.
Головного героя звати  Пітер Оґастес Дьюкен. Він сирота, у нього нікого немає із рідних, крім опікуна – старого вояки на ім’я Вільна Латц. Проте хлопчик вірить, що його менша сестричка жива, і мріє її знайти. Якщо у традиційних казках чарівний і реальний світ чітко  поділені межею, то у казці «Як слониха впала з неба» такої межі немає. Події розгортаються у звичайному 
провінційному містечку Америки наприкінці 19 століття. У повісті ми зустрічаємо досить дивних і незвичайних персонажів: жебрака, поліцейського, черницю, графиню, фокусника.
Одного разу у місті стається дивовижна подія – під час виступу фокусника в зал театру впала слониха. Але справжнє диво станеться тоді, коли герої об’єднаються, щоб повернути слониху додому. Автор нас переконує, що справжнє диво – це сила почуттів, милосердя, віра і любов. «Вір – і диво станеться! І всупереч усім перешкодам зірки засяють, любов запанує в серцях, а в кінці шляху на тебе неодмінно чекатиме успіх». 
Радимо батькам читати  казкову повість – притчу «Як слониха впала з неба» дітям вголос починаючи з 6-7 років. Для самостійного читання радимо читачам 9 – 10 років.

                                                                                                    Валентина Шевченко 

Вдовиченко Г. Ліга непарних шкарпеток / Г. Вдовиченко ; ілюстр. Д. Скляр. -Х. : Клуб сімейного дозвілля, 2013. - 125 с.


«З нижньої шухляди прочиненої шафи визирали шкарпетки» - саме такими словами розпочинається захоплююча розповідь львівської письменниці Галини Вдовиченко «Ліга непарних шкарпеток».
Так, саме шкарпетки є головними героями! Читаючи книгу, ви разом із шкарпетками потрапите у лапи кота, у  "пащу" пилососа, побуваєте на шкарпетковій виставі та у горах Шкарпатах.
А найголовніше – побачите, якою міцною може бути шкарпеткова дружба, навіть якщо шкарпетки залишаються без своєї пари. З усіх сил вони борються за своє існування, щоб не опинитися на смітнику. Саме тому вони об’єдналися і утворили Лігу непарних шкарпеток, в якій існували такі шкарпеткові правила : жити цікаво, бути потрібними, знайти свою пару і завжди бути разом!
Прочитавши книгу, ви навчитеся цінувати справжню дружбу!
P.S. А щоби цікавішим було читання – пропоную вашій увазі переглянути буктрейлер, який відзняли наші талановиті працівники : автор відео Юлія Дудко, асистент Михайло Скобилка. 
І ось зовсім "свіжа" новина - Львівська обласна бібліотека для дітей зайняла 2 місце у конкурсі бібліотечних буктрейлерів "Читаємо з Клубом Сімейного Дозвілля", який був оголошений у січні Українською бібліотечною асоціацією та видавництвом "Клуб Сімейного Дозвілля".  Гарного перегляду!

Катерина Сухоребська


Люлько Анна. Загублене цуценя / А. Люлько; ілюстр. Н. Каламєєць.  - Львів : Видавництво Старого Лева, 2013. - 48 с. : ілюстр.


З давніх давен собака жив поруч із людиною, був її помічником.  Всі ми з дитинства знаємо, що собака – друг людини, вірний, відданий, незмінний.
     Неймовірно цікаву історію про цю тварину розповіла Анна Люлько  у своїй книзі «Загублене цуценя»,  яку я прочитала із великим захопленням.
     Дорогі наші читалочки, хочу познайомити Вас із дівчинкою Софійкою, яка біля дитячого майданчика на лавці забула своє улюблене іграшкове цуценя на ім'я  Смішко. Софійка дуже сумувала, а Смішко, не втрачаючи  часу, вирішив іти на пошуки пригод у місті.  За такий короткий час встиг познайомитись із хлопчиком Васильком, художником та котом Філіпом.
     Та головне - після цікавих пригод, які відбулися із цуценятком, Смішко повернувся до своєї  маленької  господині.
     Любі друзі, Ви маєте змогу здіснити подорож у казкове місто разом із Софійкою та Смішком, тож не задумуючись читайте та подорожуйте.
     Бажаю Вам веселої дружби, приємної подорожі та цікавого читання.


                                                                                                            Галина Грицак

Кулідж Сюзен. Невгамовна Кейті / С. Кулідж. - Львів: Видавництво Старого Лева, 2010, - 284 с. – (Серія «Обережно: дівчатка!» ).

Привіт, дівчатка! Напевно, у кожної з Вас є своя вірна подруга, з якою ви граєтесь та ділитесь своїми таємницями, секретами.
Але я хочу познайомити Вас ще з одною чудовою та веселою дівчинкою, її звати Кейті. У неї є багато братів та сестер і повірте, вони ніколи з нею не скучають.
Як і всі дівчатка її віку, Кейті мріє бути дорослою: «Звичайно, чарівною, а ще хорошою, коли зможу». У неї є чудове захоплення – читати  все, що траплялося їй на очі.
Кейті «мала щастя» щоразу потрапляти у якусь халепу, тому  що  завжди намагалась втілювати у життя свої фантазіїї.
Та одного разу з дівчинкою стався прикрий випадок, який абсолютно змінив її життя.
Отож, усіх хто захопився пригодами маленької дівчинки запрошую до читання книги американської письменниці Сюзен Кулідж «Невгамовна Кейті». Бажаю Вам веселої дружби з новою товаришкою та цікавого читання.  
                                                                              
                                                                                   Іванна Кекляк



Рибалко Марина. Подорож туди, де сніг / М. Рибалко. - Львів : Видавництво Старого Лева, 2013, - 269 с. - (Серія "Дивовижні світи").


     "Будьте обережнішими зі своїми бажаннями! Адже коли дуже-дуже захотіти, можна потрапити поза межі Реальності! А там… поруч зі звичайними людьми живуть дракони, розбійники, королі природних стихій, котрим притаманні людські почуття".
     Отож, жила собі маленька восьмирічна дівчинка, Марійка. Вона, як і кожна дівчинка, мріяла про свою казкову історію. А якось з друзями вони побудували снігове королівство, вкладаючи у нього свої страхи, надії і бажання, і сталось диво, ожило те королівство. Марічка першою туди пішла, сама без примусу, пішла за руку з королем Вогнем. Вона потрапила в його палац і жила там як його гостя. Вчилася, росла і все сумувала за домом. Скоро вона і втекти захотіла, та тільки від Червоного Короля втекти не так просто, він же в кожному спалаху вогника, в кожній іскорці… Страшно було Марічці, та вона все бігла вперед, додому. Багато пригод вона пережила, багато друзів зустріла. Багато навчилася. І все вірила, що втече. Марійці довелося пройти дуже довгий шлях, аби нарешті розгледіти справжні почуття, у тому серці, яке обпікало і так лякало її. Та вона все ж таки розгледіла, хоча й запізно…
     Чим закінчилася казкова мандрівка Марічки та її друзів, та чи повернеться вона додому - ти дізнаєшся з сторінок книги, прочитавши її!                                                                                                                                                       
                                                                                                                      Христина Цястун


Ткачівська М. Обережно, діти! : [повість] / Марія Ткачівська ; худож. Т. Копитова. – Х.: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2013. – 240 с. : іл.


          Любі діти, пропоную Вам познайомитися з непосидючим та кмітливим  хлопчиком-бешкетником на ім'я Марк.
          Книга «Обережно, діти!» – це  описи та роздуми про пригоди Марка, якими він ділиться. Батьки хлопчика завжди заклопотані та не приділяють належної уваги до власного сина, тож він шукає собі розваг самотужки. І що ж трапляється…? То Марко з друзями вчить курчат літати, то майструє парашут із старих парасольок та бабиної спідниці, то одружується з «пилососом»… І це лише частина пригод, які трапляються з нашим героєм та його друзями.
          Так би й жив собі Марко, потрапляючи в халепи, якби не знайомство в селі з дідом Орком. Саме цей мудрий дід з величезним життєвим досвідом, розкриє малому Маркові десять секретів успіху справжнього чоловіка, давши йому ті важливі уроки життя, на які у рідних батьків не вистачило часу.
     Отож друзі, читайте і бешкетуйте разом з Марком та його друзями. Можливо і себе та свої пригоди Ви побачите на сторінках цієї чудової книги.
                                                                                                                                     Ірина Носенко


Кестнер Еріх. Еміль і детективи : [повість] / Е. Кестнер ; пер. з нім. К. Гловацької ; худож. Є. Двоскіна. - К.: Махаон-Україна,  2011. - 128 с. - (Серія "Весела компанія").


     Хто з вас, любі читачі, ще не знайомий з творчістю німецького письменника Еріха Кестнера? Рекомендую почати знайомство з книги «Еміль і детективи», яка написана для школярів. Одного дня найзвичайніший хлопчик на ім'я Еміля Тішбайн з найзвичайнішого німецького містечка Нойштадта відправився до Берліна - в гості до бабусі. Здавалося б, нічого особливого в цьому не немає. Але подія, яка сталася з ним по дорозі в поїзді, поклала початок абсолютно незвичайній пригоді...
      Вміння дружити, приходити на допомогу один одному –  найголовніше чого вчить повість, а ще самостійності, наполегливості та сміливості. Детективний сюжет безсумнівно захопить як хлопчиків, так і дівчаток.
Бажаю вам, любі читачі приємного читання!!!
                                                                                                                                        Надія Кметь





Рутківський Володимир.  Бухтик  з тихого затону : [казкова повість/  В. Рутківський. – К. : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2012. – 240 с.


 Чудернацька історія трапилась з героями казково-фантастичної повісті Володимира Рутківського “Бухтик з тихого затону”. Перебуваючи у лісовому санаторії,  вони познайомились з дивовижними мешканцями тихого затону та  їхнім незвичайним життям.
Оля, Сергійко Микитюк та Вітько Капустянка, навіть не підозрювали, що поблизу живуть справжні лісові та підводні створіння – Обертас, Бухтик, щука Зубатка, русалки Чара та Манія, жаба Квакуха Премудра, та володар затону – старий водяник Барбула.    
Їхнє спокійне перебування в санаторії змінив один вечірній візит непроханого гостя. “Клацнув вимикач – і кроків за двадцять від вікна Сергійко побачив якусь дивну, розкошлану істоту. Не обминаючи рясних калюж вона чимдуж бігла до річки. На мить чудернацька істота озирнулася і Сергійко мимоволі здригнувся – таким жовтим, нелюдським світлом спалахнули її великі круглі очиська”. Та насправді Бухтик не був страшним, а просто мав незвичайну зовнішність: “… за закрутом дороги затупали зграбні копитця і на узлісся вилетів збуджений Бухтик. Його веселі чорні очі палали, наче два вогники, а вовна на голові розкошлатилася так що й ріжок не було видно”.
Однак, не завжди Бухтик був видимий для дітей, а лише тоді коли він проковтнув пігулку. От тоді друзі разом із невтомним винахідником та кмітливим і дотепним Бухтиком втілювали надзвичайні витівки та допомагали одне одному реалізовувати найпотаємніші бажання. Школярі відкрили безліч секретів із життя підводних та лісових мешканців, а Бухтик здійснив свою мрію – став справжнім артистом.
Та це ще не все! З цієї кумедної книжечки, любі дітки, Ви дізнаєтесь про те, як справжня дружба долає усілякі перешкоди і навіть зцілює. А на закінчення згадаємо чудові слова Бухтика: “Як чудово жити на світі, коли знаєш, що ти комусь потрібен!”

                                                                                            Марічка Романюк



Бернет, Френсіс Годгсон. Маленький лорд Фонтлерой : [повість] / Ф. Г. Бернет ; пер. з англ. Н. Римська ; ілюстр. Л. Гентош. - Львів : Свічадо, 2009. - 231 с. : ілюстр.
  Любі читачі,  чи чули ви коли-небудь про лорда Фонтлероя?  Якщо досі не чули, тоді саме час познайомитись із маленьким хлопчиком Седриком, котрий жив собі чудово з мамою на околиці Нью-Йорка, аж поки одного разу не дізнався… Дізнався про те, що він -  єдиний спадкоємець багатого, могутнього і суворого англійського графа Доринкурта!
  У консервативній Англії для Седрика, як, втім, і для завжди роздратованого старого лорда починається нове життя, сповнене несподіванок та суворих випробувань. Але доброта і любов здатні творити неймовірне. Характер суворого аристократа поступово пом'якшує добре дитяче серце. Вам цікаво, яким чином? Ось ми можемо підгледіти за ними:
«…Граф зупинив коня на пагорку, порослому вересом, і жестом показав Фонтлерою на чудовий краєвид, що простягався перед ними.
-  Чи знаєш ти, що вся ця земля належить мені? – спитав він хлопця.
- Вам? – перепитав Фонтлерой. – Немало, як для одної людини. А як тут гарно!
- А чи знаєш ти, що колись усе це належатиме тобі? І ці володіння, і ще багато інших. Знаєш?
-  Мені?! – вражено вигукнув Фонтлерой. – Коли?
-  Коли я помру, - відповів йому дідусь.
- Тоді не потрібні мені ці володіння, - заявив Фонтлерой. – Я хочу, щоб ви жили вічно.
- Це дуже мило з твого боку, - стримано проказав граф, - але колись це все всеодно стане твоїм… Якогось дня графом Доринкуртом станеш ти.
  Юний лорд Фонтлерой кілька хвилин сидів у сідлі без жодного слова. Він обводив поглядом ферми, зелені гайки, сільські хатинки та могутні замкові вежі, які прозирали крізь крони дерев. Врешті з його грудей вирвалося зітхання:
-       Бути багатим – це дуже складно. Тому що коли  у когось є все, чого душа забажає, тоді дуже легко забути про тих, котрим так не пощастило у житті. Матуся каже, що той, хто має достаток, ніколи не повинен про це забувати…»
  А ви не забуваєте?
                                                                                                                         Лілія Русакова.


Марія Парр «Тоня Гліммердал» / М. Парр; пер. з норв. Г. Кирпи; мал. Ошильд Іргенс. – Вінниця: Теза, 2012. – 251 с.

Хочеш поринути в дуже серйозну історію, яка написана світло і весело? Від душі посміятися, і також, від душі поплакати?

Знайомся – «Тоня Гліммердал», друга книга Марії Парр, молодої норвезької письменниці. Після виходу першої книги «Вафельне серце» у світ авторку назвали «новою Астрід Ліндгрен».  У книзі розповідається про справжню дружбу, і про те, що іноді діти виявляються набагато мудрішими за дорослих, допомагаючи їм примиритися зі своїм минулим і радіти справжньому.
Дівчинка Тоня на прізвисько "гроза Гліммердалу" – єдина дитина в норвежзькому глухому селі. Тоні десять років, у неї є снігокат і тверда впевненість в тому, що головне в житті - "швидкість і самовпевненість". Коли вона мчить з гір, виспівуючи на весь голос і виблискуючи рудою копицею волосся, все село знає, що їде найголовніша людина в долині. А ще в Тоні є найкращий друг - старий Гунвальд, який пече для неї кекси і грає їй на скрипці.  "Гунвальд, що б ти без мене робив?" - часто питає Тоня. "А вирив би собі яму і відкинув ноги", - відповів Гунвальд".  Та чи справді це так? Ти дізнаєшся коли прочитаєш книгу. Тебе вона зачепить до глибини душі і ти станеш трішки кращим після її прочитання!
Мені дуже сподобались обидві книги Марії Парр і тому я раджу їх прочитати як малим, так і дорослим.  
Приємного знайомства з Тонею!!! Впевнена, ти її полюбиш!
Читати он-лайн: http://flibusta.net/b/254411/read

                                                                                                                                    Надія Кіндрись.


Про країну, куди ніколи не приходить Різдво.
Мацьків О. Країна Ніландія / О. Мацьків; мал. М. Михайлошина. – Львів: Свічадо, 2010. – 48 с.
     Чи знаєш ти, друже, про дивовижну країну Ніландію, країну до якої ніколи не приходить Різдво? Потрапити до неї можна дуже просто: проїхавши зупинку червоним трамвайчиком. Так ось, напередодні Різдва із хлопчиком Юрасиком – Грубасиком стаються деякі пригоди.
     А почалось усе з того, що Юрась сів у червоний трамвайчик, щоб проїхати до свого дому, і знайомиться з не дуже привітною, вередливою дівчинкою, котра слово «ні» вважала найпрекраснішим у світі. Проїхавши одну-єдину зупинку, діти потрапляють у незнайоме місце. Герої казки знайомляться з самим президентом країни Небудьком, прикордонником Анірушем та приватним детективом – Нікомуніслова. Це всі мешканці, яких діти зустріли у цій диво-країні.
     Ти, друже, здогадався, це й була таємнича Ніландія, яка вчить цінувати слова «Так» і «Ні». Часто ми не уявляємо, яке велике значення може мати одна трамвайна зупинка. Якщо бажаєш дізнатися куди поділися всі її мешканці? Що ж сталося з Юрасиком і дівчинкою? Чому до Ніландії не приходить Різдво? Та чи встигли дітлахи повернутися додому до Різдва? Запрошую відшукати відповіді у цій казковій історії.                                                                              
Олеся Костів.

2 коментарі: