"Актор працює з невидимим, а тому може дозволити собі речі, які звичайна людина ніколи не робитиме", - переконаний актор і режисер, керівник Театру естрадних мініатюр "І люди, і ляльки" Олексій Кравчук, який завітав до нас на філіжанку кави у проекті "Люди, що читають: літературна кав'ярня".
Два роки відпрацювавши головним режисером Луганського театру ляльок і поставивши кілька вистав на сцені Луганського російського драматичного театру, Олексій Кравчук здобув неоціненний досвід роботи в екстремальних умовах, адже режисер почав свою діяльність у Луганську ще до початку Революції Гідності, а прем'єра вистави "Сон" за Шевченком відбулася у березні 2014 року - на початку військових дій на сході України. Про те, як працювалося у той час, коли за вікном тривали обстріли, як змушений був повертатися до Львова через Росію, а також про самобутність і неповторність степового краю Олексій Кравчук розповідав з ностальгією і тремом.
Йшла мова і про специфіку акторської професії, про акторські сім'ї і династії (батько пана Олексія - Анатолій Кравчук - відомий театральний режисер, мати - Ірина Кравчук - актриса), про театральні забобони і традиції...
Впродовж розмови на екрані демонструвалися уривки з вистав "Сон" і "Екклезіаст".
Наприкінці зустрічі Олексій Кравчук зачитав уривок з роману Ліни Костенко "Записки українського самашедшого"
і розповів про свої літературні уподобання, про магію читання у парку і про те, що читання - це теж містика і священнодійство, як і театр.
Студенти - майбутні психологи, - які прийшли на зустріч, запитували про те, чи звертаються актори по допомогу до психологів, як знімають стрес і "перезавантажуються"...
Слова подяки від шанувальників і букет квітів стали завершальним акордом цієї цікавої зустрічі.
І, звісно, фото на згадку...
Немає коментарів:
Дописати коментар