Всесвітній день кішок традиційно відзначається
в перший день весни - 1 березня.
Святкування Всесвітнього дня кішок влаштовують для 36 видів цих тварин,
які перебувають поруч з людиною у всіх куточках землі. Кожна кішка має
свій особливий характер. Ці тварини вимагають поваги до себе, оскільки
відчувають себе рівними з людиною.
Ми теж так вважаємо, тому вирішили потішити око наших читачів
(та й своє теж) фотографіями чотирилапих улюбленців
наших бібліотекарів-котоманів.
Отож, найповажніші коти - нашого директора Лариси Лугової. "Цю красиву самовпевнену істоту звати Кокос, - розповідає Лариса Анатоліївна. - Йому 4 роки. Він щиро впевнений, що все в світі створено, щоб служити йому. І я також - у нього в підпорядкуванні. Він - мій бос!"
" ...Сперше показались великі прозорі вуха, потім - перелякані оченята, - і моє серце стало належати йому... У цього кота було важке дитинство, - продовжує Лариса Лугова. - Він виріс лякливим, але дуже добрим і вдячним до тих, хто врятував йому життя. І, хоча він чорний, його звати Джедай - воїн світла. Він дуже лагідний і дуже світлий. А в нашій родині, де коти є центром Всесвіту, він перетворився на ось такого гарного котика".
"А це - Коко Шанель, для домашніх просто Кока, - веде далі Лариса Анатоліївна. - Вона - рідна мати Кокоса і прийомна Джедая, хоча обох сприймає як рідних.
14 років тому її приніс додому коханий чоловік... Давно вже немає коханого, а кицька живе собі, приходить до мене на ручки і затишно муркоче: "Мені добре, мені добре, мені добре..."
Неймовірно рудий і розкішний (схожий на левчика - чи не так?) кіт заступника директора Надії Кіндрись Лео (або Леон) за свої рік і сім місяців переловив чимало невеликих щуриків - просто так, щоб побавитися ними. Хобі таке у кота...
Кіт бібліотекаря Ірини Свєтач Кузя кілька місяців тому був худющим виснаженим кошеням, а ви погляньте, на якого красеня перетворився!
(Далі буде...)
Які гарнюні пухнастики!!! Я сама дуууууже велика котоманша. Навіть зараз, пишу комент, а моє пухнасте чудо (кіт Кузя) приміряється до клавіатури, якби зручніше вкластися на ній. Всім своїм виглядом показує - час для комп'ютера закінчився, зараз я головний. Напевно наші киці однакові в своєму вмінні ставити крапку в процесі. Чи не так, колеги?
ВідповістиВидалитиНадзвичайно цікаво! Хочеться ще більше фотографій та розповідей. І котика)
ВідповістиВидалитиЯкби я знала, що ви хочете котика, то сьогодні б вам і принесла. По дорозі на роботу я зустріла кошеня, такого ж окрасу, як мій Леон (риженьке-гарнюнє). Воно блукало...
Видалитидалі буде... У нас котоманів багато, особливо - серед бібліотекарів
ВідповістиВидалити