вівторок, 28 травня 2013 р.

На поклін до Кобзаря


22 травня минуло 152 роки від часу перепоховання Тараса Шевченка зі Смоленського кладовища у Санкт-Петербурзі на Чернечу гору у Каневі. Наш дружний колектив, який не втомлюється подорожувати, уже давно мріяв побувати на Тарасовій могилі і вклонитися його світлій пам'яті. Мрії збуваються! Минулими вихідними ми таки втілили цю мрію у життя і вирушили через пів-України до Канева.
Першою зупинкою на нашому шляху став Тараканівський форт у Рівненській області, крізь напівзруйновані стіни якого проростають кущі і дерева, але в цій руйнації є щось магічне. 
Поблукавши темними підвалами і коридорами, досхочу пофотографувавшись, ми рушили далі.
Дубенський замок - наша друга зупинка.

Про величну історію князів Острозьких, про славне минуле українських земель нам розповів екскурсовод пан Іван.
 Збагатившись новими враженнями і знаннями, ми вирушили далі - до кінцевого пункту нашої мандрівки - славного міста Канева.


Ночівля у готелі з романтичною назвою "Замок Рода", сніданок і - гайда до Чернечої гори.

     На високих горах, над Дніпром – золоте сонце. Гори вкриті лісом. Урочиста тиша... Тут якось по-особливому відчуваєш і розумієш Шевченків біль, його надії і віру  в краще. Тут відкривається глибинний сенс Кобзаревих творів.  Це відчуває кожен, хто стояв на Шевченковій могилі й дивився на широку Дніпрову рівнину...

 
Флеш-моб "Читаємо твори Шевченка" ми задумали ще у Львові, готуючись до поїздки, тому й привезли із собою "Кобзарі".


У Музеї Т. Г. Шевченка, крім нас, було чимало відвідувачів з усіх куточків України, більшість, як і ми, - у вишиванках. Картини, офорти, рукописи Кобзаря, його особисті речі та багато інших експонатів дозволили хоч трохи наблизитися до тієї епохи, в якій довелося жити й творити великому генію і сину України.
Біля входу до Музею ми провели своєрідну рекламну кампанію нашої бібліотеки, роздавши закладки з нашими реквізитами і запросивши у гості відвідувачів з інших міст України.

Трохи вище музею - "Тарасова світлиця" - будиночок, витриманий у стилі епохи позаминулого століття, у якому до самої своєї смерті у 1933 році жив охоронець могили Шевченка Іван Ядловський.
Крім квітів Кобзареві і наших щирих, сповнених любов'ю сердець, ми привезли ще й подарунок Музею - книгу Дарії Іваницької "Тарас Шевченко - дітям".
Канів проводжав нас літнім теплом і яскравим сонцем. Вже по дорозі до рідного Львова, десь у Рівненській області, ми відчули таку знайому дощову прохолоду і побачили чи не найгарніше явище природи - веселку, яка, наче барвиста брама, вітала нас на рідних галицьких теренах.

3 коментарі:

  1. Молодці, колеги! Читаючи цей пост, я мовби ще раз там побувала. Краса неземна! Готуймось до нових подорожей!

    ВідповістиВидалити
  2. Надіє Степанівно! Дякую вам за те, що моя книжка буде в музеї Шевченка! Ви всі дуже гарно виглядали! Молодці! Міцно вас всіх обнімаю - ваша Д.І.

    ВідповістиВидалити