Володар кам’яного персня і Золотої Підкови

Рік тому відійшов у засвіти Борис Григорович Возницький

Напередодні роковин від дня смерті великого Українця ми вшанували його пам'ять, запросивши на нашу "Літературну каву по-львівськи" заввідділом європейського мистецтва 14-18 століття Львівської національної галереї мистецтв ім. Б. Возницького Оксану Козинкевич (Жирко), яка близько знала Бориса Григоровича і була його "правою рукою".

«В житті треба спішити на величезній скорості без ремнів безпеки» - говорив Борис Григорович. Він мріяв померти в русі. «Коли мрії здійснюються, завжди стає сумно», - це теж його слова. Проте, коли рік тому здійснилася ця його остання мрія по дорозі зі Львова до Золочівського замку,  і, нікому не завдавши шкоди, окрім старенького службового авто "ВАЗ-2104", на якому їздив, Возницький став громадянином Всесвіту, сумно стало уже не йому, а нам. Сумно, боляче, нестерпно, самотньо… Той, хто був збирачем і охоронцем неоціненних скарбів і надбань людського творчого генію минулих сторіч, тепер оберігає їх з небес.

Рік без Возницького...

 У жовтні 2012-го у серії «Постаті» побачила світ прекрасна книга з чудовими світлинами Василя Пилип’юка і текстом Романа Лубківського «Борис Возницький. Володар кам’яного персня», яка нещодавно побачила світ у видавництві «Світло й тінь». 

Того ж таки жовтня Лувр приймав делегацію зі Львова зі скульптурами Пінзеля, експонування яких у Парижі задумав ще Борис Возницький.

Пані Оксана, яка була у складі української делегації, розповідала про те, який резонанс викликала ця виставка не лише у парижан, але й у всіх, хто мав змогу побачити унікальні скульптури великого Майстра, згадувала, яким був Борис Григорович у роботі, в побуті, в спілкуванні. Гостя принесла із собою портрет свого шефа і, час від часу кидаючи на нього погляд, наче узгоджувала з ним кожне своє слово, а він давав своє "добро" тільки їм двом відомою мовою...

Шляхетна гостя прийшла до бібліотеки зі шляхетним подарунком - двотомним виданням "Енциклопедія Трипільської цивілізації", виданим за сприяння Фонду "Платар". 

Спільно із цим Фондом  Львівська національна галерея мистецтв ім. Б. Возницького організувала уже кілька виставок. Оксана Козинкевич пообіцяла своє сприяння усім, хто прийде до Палацу Потоцьких, аби оглянути експозицію  "Величні тисячоліття України" чергового спільного проекту "Обрана Україна", за що їй щиро подякували і обіцяли обов'язково скористатися цією унікальною можливістю доторкнутися до прадавніх коренів свого роду.

 І те, що плани і задуми Бориса Григоровича продовжують реалізовуватися його колегами і послідовниками – найкраща данина пам’яті людині, котра жила і творила не для себе, а для Вічності.