Як і обіцяли, до Вашої уваги розповідь про те, як ми святкували своє професійне свято - Всеукраїнський день бібліотек.
Отож, за старою традицією, ми завжди вирушаємо у мандри. Цього року ми обрали туристично-пізнавальний тур "Унів-Підлисся-Гавареччина".
Першою зупинкою був Унівський монастир, де проживають 30 монахів. Брат Василь провів нам цікаву екскурсію про історію Унівського монастиря і найвизначніші реліквії, які тут зберігаються.
Помолившись у капличці, де вивішено копію Туринської плащаниці й ікону Унівської Божої матері, ми перейшли у двір монастиря.
Набравши цілющої води із Унівського джерела, ми вирушили далі.
Попереду на нас чекала садиба Маркіяна Шашкевича у Підлиссі.
У невеличкій дерев'яній хатині, у кімнатах якої розташовано експозицію музею керівника і натхненника "Руської трійці", нам розповіли про трагічну й величну долю українського священика, який за своє коротке життя встиг увійти в історію української літератури й залишити в ній свій неповторний слід.
Наступною зупинкою була Гавареччина. Ми мали унікальну нагоду побачити, як народжується неповторна й самобутня гаварецька кераміка. В умілих руках гончара звичайна глина перетворювалася на глеки, вази, макітри...
Мало хто із нас вийшов з невеличкої кімнати, де чаклував гончар, не придбавши на пам'ять щось із гаварецької кераміки - підсвічники, кавові кружечки, глеки, вази, миски, попільнички...
Ну а далі - традиційне святкування в затишному кафе села Ожидів. Тут із професійним святом наш колектив вітали директор Лариса Лугова і заступник директора Надія Кіндрись. Грамотами й подарунками відзначили тих, хто уже 10, 15 і 25 років працює у нашій бібліотеці: Олесю Костів, Тетяну Дзямбу та Олену Кремньову. А також відбулася "посвята у бібліотекарі" нових членів нашого дружного колективу - Оксани Макарик, Христини Цястун та Ірини Носенко.
До Львова поверталися сповнені нових вражень і заряджені позитивом та натхненням для подальшої праці заради вас, наші любі читачі!
Я вже користуюсь горнятком та глеком для молока, придбаним у Гавареччині. Відчуття насолоди є!
ВідповістиВидалитиА я, на жаль, не придбала ані горнятка, ані глека, проте активно "спустошувала" монастирську крамничку. Шкодую, що забракло розуму купити унівського меду.
ВідповістиВидалитиодна з мрій збулась) нарешті я побувала у с. Гавареччина )))
ВідповістиВидалитиСамі собі коментарі відписуєте коли вже так так напишить яка чудова у лапках атмосфера у колективі директор змія,Надія Лавринів давно вже корону на голові носить краще би за своїм відділом подбала гідно, Любов Стефанівна як з вами вже є кому працювати здається до вас ніхто не хотів їти, Любов Василівну не навчили так до пенсії відповідати на добрий день,на молодшому відділі декому з працівників треба в барі офіціанткою працювати багато можна цілий твір написати.......
ВідповістиВидалитиДо речі не знали що має бути Унівський монаЧтир писати навчіться
ВідповістиВидалитиА я вваажаю - можливо, анонім і був нашим "колегою", але давно пішов. Якщо думати інакше - почнуться підозри і образи... саме те, на що він сподівався. А дзуськи!
ВідповістиВидалитиІ - КРАПКА!!!
ВідповістиВидалити