Тільки-но розпочалась моя відпустка, як я вже їхала в улюблені всією сім'єю (та навіть родиною) Карпати.
Ми так давно їздимо в гори, що маємо улюблені місцини, але цього разу вирішили зупинитись у новому місці. Це малолюдне місце між селами Нижня та Верхня Рожанка Сколівського району Львівської області. Краєвиди просто вражають: гори, річка, сосни та чисте повітря...
(флеш-ефекти від Юлії Лисої http://lysulka.blogspot.com/2013/08/flesh-i-konkursy.html )
(флеш-ефекти від Юлії Лисої http://lysulka.blogspot.com/2013/08/flesh-i-konkursy.html )
Ну що ще потрібно для гарного відпочинку?!
Приїхавши пізно, о 10.00 вечора, максимально швидко (під керівництвом пластунки Насті), з ліхтарями в руках встановили намети, розклали вогнище та обдивились територію. Повечеряли та довго сиділи біля вогнища, спілкуючись з рідними.
Дітей зморив сон, а дорослі продовжували відпочивати:), аж раптом, за спинами почули шурхотіння. В серці - похололо! Повернувшись та посвітивши ліхтарем, побачили, що на нас дивиться ... вовк (або собака).
У страху очі великі... Ми так перелякались, що спати перехотілось враз. Вовк ще раз приходив, але вже не так близько. До ранку сон зморив усіх, лиш двоє охочих залишились підтримувати вогонь та оглядати територію. А я, забравшись спати до машини (намет мені вже не підходив!), згадала про книгу Галини Вдовиченко "Тамдевін". Ледь заснула, мене постійно переслідувало троє вовків з книжки, відчувала вологе повітря карпатського лісу, уявляла пріле листя, зарості ялівцю..
Дітей зморив сон, а дорослі продовжували відпочивати:), аж раптом, за спинами почули шурхотіння. В серці - похололо! Повернувшись та посвітивши ліхтарем, побачили, що на нас дивиться ... вовк (або собака).
фото з інтернету |
Другий день був більш спокійним. Оглянувши місцевість, подалі від табору залишили їжу (недоїдки) для брата нашого меншого. Час від часу ходили перевіряти чи є вона на місці. Гарно провели день: покупались у річці,
Але вовк таки не прийшов. Зате прийшли інші гості - корови!
У цій місцевості вони ходять пастися з дзвіночками на шиях, без пастухів. Людей не бояться, йдуть прямо на вогнище, позують перед фотокамерами (ну вже дуже відважні!). Відпочинок швидко завершився та неодмінно залишиться в нашій пам'яті надовго.
Відпочиваймо в Україні! Шануймо своє, українське!
Немає коментарів:
Дописати коментар